Стр. 442 - P

Упрощенная HTML-версия

442
ф. 98, оп. 1, с. 1470, л. 24,25.
20.06.1935р.
Лист до
О. Матли
від дружини Олени.
Коханий Омеляне!
На передостанню листівку я Тобі відписала. Однак з Твого листа,
довідалася, що Ти не отримав відповіді. А може наші листи просто розминулися?
Твій лист з 9.02. я отримала. Речі, які просиш, пришлю після першого. Пані Косач
зараз у відпустці, тому важко вирвати будь-яку копійку. Я вмію себе обмежувати до
мінімуму. Я собі раду дам, а Ти дбай про себе, вважай, щоб не простудився. Не
знаю, чи можна висилати гроші, бо один раз вже вислала і вони мені повернулися
назад. З цього зробила висновок, що не можна. Може найближчим часом ти уже
повернешся? Вчора за Тобою питав редактор Мудрий і Кедрин. Сказали, що уже
найвищий час, щоб Ти повернувся. Дивуються, що Ти так довго сидиш. Стосовно
мене вони дуже ввічливі і тактовні. Кедрин, робить для Тебе усе можливе, але я
тепер уже не розумію, що так насправді відбувається. Таке враження, що всюди
грають роль свої особисті рахунки. Люди, без огляду на націю, расу і т.д. замало
культурні, щоб піднятися понад власну ненависть і не в стані судити інших
об’єктивно.
У цьому листі звертаю увагу, щоб не забути про Зенка і Олю. Не хвилюйся,
наразі усе йде давнім ритмом. Зенек пише, він здоровий, йому там не погано. З
Олею теж все добре. Оленка здорова, отримала гарне свідоцтво. Можливо поїде з
Тіткою на канікули. Мама теж в порядку. Горлисові усе розповіла. Дядько з Тіткою
з Сигнівки, не знаю чи поїдуть на канікули. Дядько сам поїхав на весілля Ірени.
Тітка Запалилова з ним поїхала.
Юрко наразі у полку, закінчив школу підхорунжих. Як прийде з війська
одружиться з Марійкою. У мене з Марійкою, як завжди, формальні відносини. Усі
Вони мені байдужі. Це маса манекенів – скелетів без душі.
Леся сердечно Тебе вітає. Я не можу з нею їхати на канікули. Взагалі
немає мови, що я цього року будь-куди поїду, бо мушу сидіти у Львові.
Приїхала Катруся. Вітає Тебе теж сердечно. Вона їде у гори на канікули.
Коханий Омеляне, мені прикро, що Ти пишеш, який Ти нервовий і неспокійний.
Пам’ятай, я завжди була, а тепер ще більше є нервовою, але паную над собою
завжди. Часом для мене це надлюдське зусилля. Людина мусить мати сильну волю,
тим вона і відрізняється від тварини. Кінець кінців, навіщо я Тобі усе це пишу, Ти
мене добре знаєш, тільки не завжди це в мені цінуєш. А це і корисно і добре. Все це
казка, пам’ятай все погане мине, а все це зло Ти будеш згадувати, як сон.
Па! Сердечно Тебе цілую!
Олена.
Від всіх сердечні поцілунки і привітання. Па!