Стр. 446 - P

Упрощенная HTML-версия

446
кручі Аскольдового кладовища. В дні 18 березня вулицями сплюндрованого Київа
проходив обсипаний горіючими китицями троянд українського сонця жалібний
похід: це Україна віддавала останню пошану й ховала в свойому серці своїх гордих
спартанців.
Тоді враз з глухим гуком грудок землі, що сипались на деревляні труни...
родилась друга побіч Тарасової свята могила над Дніпром, звідкіля протягається
далекий вид на Чернигівщину, оту Чернигівщину, де Крути, де місце безсмертного
чину.
Родилась могила, а з нею родилась легенда, „легенда свобідної нації про триста
героїв лицарів абсурду!‖
Історія людства знала досі лише один примір найвищої любови й найвищого
геройства, знала Тернопілі до 480 року перед Христом 300 спартанців під проводом
Леоніда стануло проти много-тисячного когорт перського наїздника. Тернопілям
судилось повторитись в історії ще разів на розлогих степах золотої України.
Другі Тернопіли – бій під Крутамі, а спартанцями в ньому були українські
студенти.
Два чини, два моменти, що їх подивляють і подивлятимуть цілі віки поколінь
і клонитимуть перед ними з подивом і пошаною свої голови!
Два монументальні чини, й хоча перший майже з зараня історії, другий з
останнього її періоду – то такі вони близькі з собою. „І тут і там два вожди і там
Леонід, тут відвісний Дух Нації і тут і там триста героїв проти слічної темної,
темної навали варвар і тут і там геройська смерть: безсмертний чин: тут і там свої
зрадники: там Сфіяли (?), тут штабові старшини, що в обличчі ворога соромно
ганебно втікали з поля бою!‖
„Коли сьогодні о півночі ваш дух під Крутами, полетить і понесеться в бурю-
хуртовину в темну даль аж ген під Київ, за Дніпро, що кровю блестить і, як побачить
вкрите славою безсмертною боєвище нове – забуте Україною – її геройські
Тернопілі – хай спиниться. Хай стане на позір і слухає гомону-запиту, що несеться з
могил: „Хто нас заступить як сурми труби заграють? Хто сяде на борзі коні
захищати кордони Батьківщини? Хто стане до бою з пяною ордою Червоного
Кремлю? Хто стане черговим крівавим стоном?!‖
І дух ваш почує, як стоне загомонять: „Спіть хлопці, спіть! На чорноземах
Україні живим вогнем вже сходить Ваша кров: вже несеться громом гордий гнів про
славу Вашу про Ваш безсмертний чин! „Спіть хлопці спіть!‖...
Від могил, що в цю морозну ніч розтають з сніжних сховів зазеленіють квітом
весняним заблестять сяйвом огненним, ваш дух почує завприказ (?): „Вас ми
створили й вам даємо силу й міць свою: Тернопілі створили ми - Плятсі (?) Ви
створить!!‖
Золочів дня 19/VII.1934.