Стр. 460 - P

Упрощенная HTML-версия

460
Волошина, з метою приєднання її до угорських земель, зав’язав таємні стосунки з
угорським урядом. Зрозуміло, що ця афера була розкрита, а сам Бродий був
арештований центральним урядом у Празі. За приєднання Карпатської Русі до
угорської землі, Бродий мав отримати від угорців титул барона і три села. Прошу
собі лише уявити на якому фундаменті було збудований уряд Карпатської Русі. Сам
Волошин, будучи прем’єром уряду Карпатської Русі, був мало енергійним і не був в
стані сконсолідувати свою владу. Лише за допомогою Праги був вибраний на місце
Бродого, новий міністр – Юліан Ревай. Згідно з приписами, увесь урядовий кабінет
Карпатської Русі повинен був складатися з прем’єра, уряду, котрим був Август
Волошин і двох міністрів. Як відомо, одним з двох міністрів був вибраний Юліан
Ревай. Пустувало ще одне міністерське місце, на котре Прага без будь-якого
питання про згоду Карпатської Русі, призначила генерала чеської армії – Льва
Прхала. Почалася також організовуватися крайова оборона «Карпатська Січ», котру
очолив багатий гуцул Дмитро Климпуш. Його заступником був Іван Роман,
одночасно був також підофіцером чеської армії. Комендантом казарм був Стефан
Сулятицький , який походив з Польщі. Окрім цього в офіцерському складі було ряд
офіцерів: Волянський, Володимир Забавський, Мирослав Чубатий, Федак,
Кульчицький. Усі походили з Польщі і мали офіцерський ранг. Волянський був
шефом січової поліції, а його референтом був Мирослав Чубатий. Кульчицький був
головним референтом загону. Федак був підпоручником. Проводив запис
новоприбулих в Січ. Пилипчук і Нищей були також у загону, але які функції вони
виконували, не відомо. Взагалі уся ця Січ, була зграєю. На кожному кроці офіцери
обкрадали рядових. Рядові солдати, один раз на день, отримували кукурудзяну кашу
і та була тухлою, а офіцери забавлялися на повну. Сама постать головного
коменданта Климпуша показує, якими були стосунки в Січі. Климпуш, один з
найбагатших людей Карпатської Русі, захланний, аж понад міру. Використовував і
окрадав русинів, де тільки міг. Це саме робив й в Січі.
Фінанси, які надходили з Америки, Франції і Німеччини, осідали у кишенях
Климпуша та Романа. Самі січові бійці розповідали, що у казармах був бруд і воші.
Казарми, це старі бараки, обшарпані та брудні. Вони більше подібні до буд, які
розвалюються, а не до казарм. Найхарактернішим є факт, що Клемпуш, як головний
комендант, уже близько 14 днів, як утік у невідомому напрямку. Сталось це перед
окупацією Карпатської Русі угорцями. Така була мораль головного керманича Січі,
а не краща була і у його офіцерів. Між звичайними січовими бійцями про мораль і
не йшлося. Це був тлум людей, близько трьохсот. Усі вони мали різні погляди.
Походили здебільшого з прикордонних повітів: Турки, Санока, Леська і т. д. Велика
кількість цих людей не вміли ані читати, ані писати. Приходили до Хуста на основі
так званої «нашептаної» пропаганди. Був такий розголос, що Карпатська Русь
будуватиме нові дороги, колії, розбудовуватиме міста і т. д. Зрозуміло, що такі чи
інші розголоси приваблювали людей. Вони залишали свої рідні села і приходили на
Русь. Уряд Волошина приймав їх з не великим бажанням, але він боявся втручання
Польщі та польських військ. Часто бувало, що люди з польського порубіжжя
місяцями сиділи в концентраційних таборах і тюрмах. Мені відомий з розповідей
випадок, де один з січових бійців – Щепанський, був жорстоко побитий. Його
звинуватили у тому, що він був польським терористом. Що з цією людиною сталося
в подальшому, не відомо, але думаю, що нічого доброго. Були випадки, що
переслідували навіть українців, які мали інші погляди. Так був побитий бувший
петлюрівець Головко. Другим став доктор Фпищин, якого страшне побили і вигнали